KAMpress, 5 грудня 2025 року

Конституційний Суд України 3 грудня 2025 року ухвалив рішення, яке радикально змінює роль прокуратури у цивільних та господарських спорах. Із 1 січня 2027 року прокурори більше не зможуть подавати позови в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Фактично йдеться про демонтаж цілої моделі, яка роками дозволяла прокуратурі заходити в суд від імені держави або територіальної громади там, де в реальності йшлося про інтереси конкретного чиновника.

Це рішення ухвалене у справі за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп», яке оскаржувало положення статті 23 Закону «Про прокуратуру». Саме ця стаття давала прокурорам право представляти інтереси держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом. На практиці «виключність» давно перетворилася на рутину.

---

Як працювала схема: прокурор як «адвокат» державних органів

Після реформи прокуратури 2016 року в Конституції залишили тільки три основні функції: підтримання публічного обвинувачення, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та представництво інтересів держави в суді у виключних випадках.

Остання функція і стала предметом спору. Закон «Про прокуратуру» розписав її так широко, що прокурори фактично перетворилися на процесуальних представників державних органів та органів місцевого самоврядування:

• подавали позови в інтересах місцевих рад, податкових та контролюючих органів;

• заходили в господарські та цивільні спори, де ці органи мали власні юридичні служби;

• часто дублювали або замінювали собою роботу тих посадовців, які повинні були самі захищати свій інтерес у суді.

Конституційний Суд виснував, що інтереси держави не тотожні інтересам конкретного органу влади, державного підприємства чи установи. І тим більше прокуратура не може перетворюватися на універсального представника будь-якого органу, який не хоче або не вміє судитися сам. 

---

Цифри, які все вирішили: лавина прокурорських позовів

У своєму рішенні Конституційний Суд навів статистику, яка виглядає як діаграма перевантаження системи. Лише за останні роки кількість звернень прокурорів до суду в інтересах держави різко зросла:

• 2017 рік – 6 252 позови;

• 2018 – 5 924;

• 2019 – 4 905;

• 2020 – 5 120;

• 2021 – 5 343;

• 2022 – 4 775;

• 2023 – 7 692;

• 2024 – 9 179 позовів. 

Тобто після 2022 року кількість позовів не просто не зменшується, а різко стрибає вгору. Конституційний Суд робить з цього очевидний висновок про те, що «виключні випадки» перетворилися на масову практику, яка виходить за межі конституційної моделі прокуратури.

Фактично прокуратура стала ще одним гравцем на полі регулювання бізнесу. Через позови про розірвання договорів, повернення майна, визнання недійсними рішень, стягнення коштів тощо прокурори нерідко чинили протиправний вплив на приватних осіб. Останнім часом нерідкими були ситуації, коли прокурори самостійно проявляли ініціативу та подавали позови від імені місцевих рад, хоча останні були проти таких позовів і заперечували проти них в суді.

---

Європейський контекст: прокурор не має бути універсальним захисником держави

Конституційний Суд спирається на позицію Венеційської комісії та європейські стандарти щодо ролі прокуратури. У більшості країн Європи функції прокурора поза кримінальною сферою або різко обмежені, або чітко сфокусовані на захисті прав людини, а не інтересів державного апарату. 

Європейські експерти роками вказували Україні:

• прокурор не може бути одночасно і процесуальним керівником у кримінальних провадженнях, і масовим представником державних органів у цивільних та господарських спорах;

• така модель створює дисбаланс у системі стримувань і противаг та загрозу для незалежності суду й учасників процесу;

• участь прокурора в «не кримінальних» справах має бути справді винятковою і чітко виписаною у законі.

Суд у своєму рішенні констатував, що українська прокурорська модель після 2016 року ці вимоги проігнорувала. Замість того, щоб звузити позакримінальні функції прокуратури, законодавець фактично узаконив її присутність у величезній кількості господарських та цивільних спорів. 

---

Що саме визнав неконституційним Конституційний Суд

Предметом розгляду були приписи частини четвертої статті 23 Закону «Про прокуратуру» в частині, яка дозволяла прокуророві:

• представляти інтереси держави в суді в інтересах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств та установ;

• фактично підміняти собою юридичні служби цих органів, якщо прокурор вважав, що «інтерес держави» порушено або загрожує його порушення. 

Конституційний Суд дійшов висновку, що така модель:

1. Суперечить статті 131¹ Конституції України, яка дозволяє представництво інтересів держави лише у виключних випадках, а не як постійну масову практику.

2. Підміняє функції інших органів влади, які мають самостійно нести відповідальність за свої дії в суді.

3. Створює ризики для прав приватних осіб, насамперед бізнесу, який опиняється під додатковим тиском з боку держави через участь прокуратури, що традиційно сприймається судом як особливий учасник процесу.

У підсумку Суд визнав оскаржувані положення неконституційними та встановив відстрочений строк втрати ними чинності з 1 січня 2027 року.

---

Про перехідний період до 2027 року

Конституційний Суд не став рубати з плеча. У резолютивній частині рішення встановлено, що неконституційні положення втрачають чинність з 1 січня 2027 року.

Рішення також не скасовує вже подані позови і не ставить під сумнів чинні рішення судів, ухвалені за позовами прокурорів. Воно працює на майбутнє, змінює правила далі, а не переписує минуле.

---

Що зміниться для бізнесу

Для бізнесу це рішення може стати однією з найпомітніших правових подій останніх років. З 2027 року зникне практика, коли прокуратура ініціює цивільний або господарський спір, а органи влади та місцеві ради будуть змушені самостійно відстоювати свою позицію в суді.

Тобто, система органів прокуратури має повернутися до своєї базової ролі, а не виступати в ролі процесуального надконтролера над усіма.

---

Що залишиться за прокуратурою

Рішення Конституційного Суду не ліквідує представницьку функцію прокуратури повністю. Йдеться саме про представництво в інтересах органів влади та місцевого самоврядування. За прокурорами залишається:

• підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях;

• процесуальне керівництво досудовим розслідуванням;

• захист прав громадян, які не можуть самостійно звернутися до суду (наприклад, неповнолітніх, осіб з інвалідністю, соціально вразливих груп) – за умови, що закон зберігатиме такі повноваження в чітко визначених межах. 

Тобто прокуратура зможе й надалі виступати там, де дійсно йдеться про захист публічного інтересу або вразливої особи, а не про майнові інтереси державних органів та місцевих громад.