Прес-реліз у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Версія для друку

ПРЕС-СЛУЖБА

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

 

01033, Київ, Жилянська, 14

тел. 238-10-80, 238-11-38

факс 287-36-16

 

 

Прес-реліз

28 травня 2015 р.

 

 

28 травня Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 26 травня Рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя-доповідач у справі – Віктор Шишкін.

 

Суть питання

 

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням в аспекті того, чи можна словосполучення „за місцем його вчинення“, яке міститься у вище зазначеному положенні, розуміти як таке, що дозволяє здійснювати розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення одразу після складення протоколу про таке правопорушення.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні наведеного положення  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс) автор клопотання обґрунтовує неоднозначним  його застосуванням судами України при розгляді справ щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення, які передбачені у статті 122 Кодексу, зокрема про перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху тощо. Так, в одних випадках суди України вважають, що дії суб’єкта владних повноважень щодо розгляду справи на місці вчинення правопорушення (винесення постанови одразу після складення протоколу) не суперечать вимогам частини першої статті 276 Кодексу, а в інших випадках –  суперечать, оскільки словосполучення „за місцем вчинення правопорушення“ і „на місці вчинення правопорушення“ мають різний зміст, зокрема  правовий.

 

Стислий зміст мотивувальної частини Рішення

 

Вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить, зокрема, з того, що порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення включає низку передбачених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи), в тому числі складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, який разом з іншими матеріалами справи надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката тощо. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративні правопорушення та розгляд уповноваженим органом справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

 У статті 258 Кодексу зазначені випадки, коли протокол про вчинення адміністративних правопорушень не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення за умови, що особа не оспорює допущене нею порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у законі мінімуму. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

До цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах; порушення правил полювання; порушення правил рибальства; порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог; викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях; викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів; провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу; безквитковий проїзд; прояв неповаги до суду.  Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, не визначених законом, тобто розгляд справи про адміністративні правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення закріплених у Кодексі процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв’язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстави для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення відсутні, а словосполучення „на місці вчинення правопорушення“ і „за місцем його вчинення“, яке вживається у статтях 258,  276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення „за місцем його вчинення“, яке міститься у положеннях частини першої статті 276 Кодексу, за якою „справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення“, вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції, згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення „за місцем його вчинення“, яке вживається в положеннях частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

 

Резолютивна частина Рішення

1. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що „справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення“, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення „за місцем його вчинення“ визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

 

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

Головуючий на засіданні –  Голова КСУ Юрій Баулін.

Суддя-доповідач у справі – Віктор Шишкін.

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2017 Конституційний Суд України